У вирі сивої зими

У вирі сивої зими
Не випадково стрілись ми
І відчуває серце ніжне
Хоч як вирує море сніжне,
Не все поглинули сніги

То білі пелюстки злітають
І білим цвітом заселяють
Травневий сад мій навкруги

І кличе сад в прозорі шати,
Де лине щебіт солов'я
А в слід зозуля закувала
І в той садок мене позвала
Душа зневірена моя

Накуй, зозуле, много літ
Щоб я залишив добрий слід,
Бо я ще хочу довго жити
І цілувати, і любити,
І обійняти цілий світ

Слов'янськ 1999 рік

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Лихі буревії крилами розвію

Лихі буревії крилами розвію, навію рясного дощу. Як зорями небо я зерном засію, а долі лихої в наш дім не пущу Молитиму в Бога за себе, за тебе, спокути за наші гріхи. Хай зерна любові зростають на небі і Спасовим яслам вклоняться волхви
Докладніше

Задивилася осінь так журно

Задивилася осінь так журно В сиві води холодних ставків Крізь прозорі офорти ажурів На пергаментах білих пісків Мармурові, тендітні берези Тануть воском церковних свічок Легко дихати при їх оберезі На амвонах священних річок Пані осене, геть сумувати, Зодягніться в ошатне вбрання Час приходить весь люд чарувати, Що торує свій шлях навмання Люботин, 2014 рік
Докладніше

Спогади

Не слід щоденники гортають І буремити душу й тіло, Своє минулеє кортать І з ним все те що одлетіло Чому ж ті спогади злітають Як пелюстки осінніх квітів Стежину сріблом застеляють У наше сиве довголіття Ні, слід щоденники гортають, Щоб відродитись знов і знов Своє майбутнеє плекають Надію, віру і любов Харків, 2013 рік
Докладніше