У вирі сивої зими

У вирі сивої зими
Не випадково стрілись ми
І відчуває серце ніжне
Хоч як вирує море сніжне,
Не все поглинули сніги

То білі пелюстки злітають
І білим цвітом заселяють
Травневий сад мій навкруги

І кличе сад в прозорі шати,
Де лине щебіт солов'я
А в слід зозуля закувала
І в той садок мене позвала
Душа зневірена моя

Накуй, зозуле, много літ
Щоб я залишив добрий слід,
Бо я ще хочу довго жити
І цілувати, і любити,
І обійняти цілий світ

Слов'янськ 1999 рік

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Лихі буревії крилами розвію

Оксана