У вирі сивої зими

У вирі сивої зими

Не випадково стрілись ми

І відчуває серце ніжне

Хоч як вирує море сніжне,

Не все поглинули сніги

То білі пелюстки злітають

І білим цвітом заселяють

Травневий сад мій навкруги

І кличе сад в прозорі шати,

Де лине щебіт солов'я

А в слід зозуля закувала

І в той садок мене позвала

Душа зневірена моя

Накуй, зозуле, много літ

Щоб я залишив добрий слід,

Бо я ще хочу довго жити

І цілувати, і любити,

І обійняти цілий світ

Слов'янськ 1999 рік